Сценарій «Святий Миколай»
Сценарій «Святий Миколай»
Мета: розказати про доброчинні справи святого Миколая; виховати в учнів любов до ближнього, почуття доброти й милосердя; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, викликати бажання берегти свою національну культуру, здобувати знання із цілющого джерела народної мудрості пращурів.
Вчитель: Шановні батьки, гості і дорогі діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою. Виростають діти – і добра казка зникає, а Миколай залишається.
Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.
1. За вікном сніжок летить,
Вітром завіває,
Тож спішіть усі до нас
На свято Миколая!
Ну, а хто сюди прийшов,
Раді вас вітати
Веселіться і радійте
На нашому святі.
2. Маємо чого радіти,
Добре знаєте ви, діти!
Долетіла до нас вість,
Що до нас в дорозі гість.
Хто це? Кожен пам’ятай!
Це святий наш Миколай!
Діточок він всіх згадає,
Їм дарунки посилає,
Він вже близько, вже іде,
Наша пісня хай гуде!
Пісня «Святий Миколай»
Ведуча ІІ
Чи знаєте ви звідки до нас прийшов Миколай? Ось послухайте розповіді про Миколая.
(Розповіді учнів про Святого Миколая)
Ведуча І
Святий Миколай жив майже 1700 років тому у Візантії. Батьки Миколая — Феофан і Нонна виховали сина достойною людиною, залишили йому чималий спадок. Однак Миколай не скористався багатством для власних цілей. Усе майно він роздав бідним. Будучи священиком у Потарі, а потім архієпископом у місті Мири, цей угодник прославився надзвичайною добродійністю. Його постійною турботою було піклування про немічних та вбогих.
Ведуча ІІ
За переказами, Святий Миколай допомагав зі своїх заощаджень не лише тим, хто звертався до нього за допомогою, а насамперед тим, хто соромився просити. Найчастіше робив він це в таємниці. Силою молитви, глибокою вірою в Бога творив Миколай чудеса: зцілював безнадійно хворих, припиняв бурю на морі, припиняв розбрат, установлював мир посеред війни... Тож не дивно, що його ще називають Чудотворцем.
Ведуча І
Помер Отець Миколай 19 грудня 342 року зі словами: «В руки Твої, о Боже, передаю дух свій». Однак і по смерті слава його не зменшилась.
На честь Святого Миколая по всьому християнському світі збудовано чимало храмів, широко відомі чудотворні його ікони, до нього у молитвах звертаються мандрівники та подорожні.
Легенда:
Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак,
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.
Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі
Миколая полюбив
Став єпископом все знаним
Миколай і чемно жив.
Особливої пошани
Він у Бога заслужив.
Запитав Господь: «Що хочеш
За свої заслуги ти?»
Хочу, Господи, я хочу
Раз на рік на Землю йти.
Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов.
І отак щоразу, діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом –
Подарунки роздає.
Він за них не хоче плати.
Лиш, як то велить Господь,
Батька й матір шанувати,
Рідну церкву і народ.
В.І. Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні їжі. Та він був сирота, мама вмерла рано, за нею і тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Микола їх жалів, але не знав, як допомогти.
Був у Миколи старий учитель. Одного разу вони читали Святе Письмо: «Коли ти робиш добро, нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця…»
- Як це розуміти? – запитав в учителя замислений Микола.
- Коли ти робиш добро іншому, то не треба про це голосно всім розказувати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.
В.ІІ. Стояла глибока осінь. Миколка знав, що багато дітей у їхній околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От родина старого Олександра. Мати хвора, в Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі. Увечері Миколка тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав у своїй скрині пару нових шкарпеток, нові постолики. Все це склав у велику торбину і сховав під своїм ліжком. Коли в домі всі поснули, він тихенько вислизнув із ліжка, пробрався до Олександрової хатини, поклав там торбину й чкурнув додому. Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими дарунками. Але хто це міг зробити? Кому подякувати? З того часу Миколка часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який їм допомагає.
В.І. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола. Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати. Одного разу, коли Миколка тільки-но склав торбинку і вийшов із свого подвір’я, його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо всім, хто піклується про бідних.
В.ІІ. Минули роки. Микола вивчився, став священиком. Усе своє добро роздав бідним людям і служив їм, як тільки міг. За це Господь дав йому силу творити добро ще більше. Коли ж Микола помер, його причислили до святих. Відтоді всі згадують святого Миколая, свято його відносять до грудня і цього дня роблять одне одному подарунки. А десь високо в небі тієї ночі чути срібні дзвіночки. То на санчатах їздить Миколай і заглядає в кожне віконце: чи не обминули якої дитини. Переїздить з хмарки на хмарку. Дзвіночки ніжно теленькають. Старий місяць весело усміхається в засніжені вуса. Він знає, що тієї ночі всі мають бути щасливими. І ті, що дарують, і ті, що подарунки роблять. Бо найбільше щастя в житті – робити добро.
Пісня «Миколай до мене не прийде»
Вірш:
Лиш раз в рік таке буває:
Господь небо відкриває,
І на землю поспішає Миколай.
В кожну хаточку, домівку,
Чемним дітям під голівку
Ласку Божу залишає Миколай.
Вірш:
Від хати і до хати,
Снігами через ліс,
Спішить, спішить завзято
Старенький сивий дід.
Коли святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл гуде.
Коли замерзла річка,
І став біленький гай,
Зійшов у темну нічку
На землю Миколай.
Вірш:
Святий Миколаю,
прийди до нас з раю,
Принеси нам дари кожному до пари.
Цукерочок смачненьких,
булочок пишненьких,
Книжечок багато
читати у свято.
Миколаю, Миколаю, я тебе чекаю.
Тебе люблю,
Тебе кличу, святий Миколаю!
Вірш:
Святий Отче Миколаю,
Нашу хату не минай.
Подаруй мені на втіху
Величезну торбу сміху,
Ще й здоров’я для родини,
Красну долю для Вкраїни.
Миколай з небес нас бачить,
Хто слухняний, хто не плаче,
Як добро робити, знає,
Тата й маму поважає.
Всім, хто чемний, працьовитий,
Дружно хто уміє жити,
Миколай в святковий день
Подарунки принесе.
Пісня «Миколай»
Вірш:
Нічка тиха, таємнича,
Повна дива і чудес.
До дітвори прийде в гості
Довгожданий гість з небес.
Буде радість, буде втіха,
Бо ж усякий пам’ятай:
За дітей цієї ночі
Не забуде Миколай!
Вірш:
У ніч грудневу місяць світить,
Чарівні мрії, сни.
Тихо всюди, сплять всі діти.
Вже заснули всі.
Біля ліжка ангел Божий,
Хоронитель ангел жде.
Він тихенько вчинить двері
І дарунки покладе.
Але, що це?
(Хтось тупотить, поспішає. На сцену, перед завісою, вибігає чорт).
Чорт:
Привіт, день добрий, гутен таг! (Кланяється).
Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть антипком,
До вас примчав я аж із пекла,
У вас – зима, в нас – хата тепла,
У вас – мороз за хвіст щипа (покзує хвоста),
І снігу в очі насипа,
Не дивіться, що я тут гість,
Морозить, студить, як на злість.
(В кінці залу задзвонили дзвони).
О, це вже ангели сходять з неба,
Десь би тут сховатись треба.
(Шукає, де б сховатись, ховається за завісою. По залу йдуть дівчата ангели, в руках – дзвони, які дзвонять і виходять на сцену.)
Ангели: Слава Ісусу Христу!
1-й ангел:
Де з молока тече дорога,
Де безліч зір, де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу
Несу у вашу я оселю.
2-й ангел:
Ще хвилька, діти, і між вами
Тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
Опиниться у залі цій.
(Чортик чхає за завісою).
3-й ангел: Тихо, тихо! Хтось тут є, треба подивитись.
(Ангел шукає на сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).
Чортик (плаче) Ой-ой-ой! Болить.
3-й ангел: Ось цей боягуз. Бачите як сховався!
Чортик:
І зовсім я не боягуз!
До цих нечемних дітей
Я із самого пекла примчався.
Прутики вербові я приніс. (Показує в’язку).
І кожен з прутиків придасться
Отим лінивим, що не вчаться!
(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).
1-й ангел: (підходить до нього).
Геть, антипко, то дарма,
Лінюхів у нас нема.
Правда, друзі, що нема?
Діти: Нема!
Чортик: Хай ці прутики придбає,
Хто батькам не помагає.
2-й ангел: Геть, антипко, то дарма –
Неслухняних в нас нема.
Правда, друзі, що нема?
Діти: Нема!
Ангел і діти: Геть, антипко! (Проганяють, він втікає).
Ведуча І А тепер, діти, заспівайте пісню про Миколая, він почує її та швидше прийде до вас.
(пісня «Ой хто, хто Миколая любить»).
Ведуча ІІ
У нас є звичай робити подарунки дітям на Святого Миколая. Отцю Миколаю довгими зимовими вечорами діти пишуть листи.
Дітки, а давайте і ми напишемо листи Миколаю і вкинемо їх в скриньку.
Поспішаймо, поспішаймо із листами,
Бо вже їде святий з неба з саночками!
Не забули ми листочки написати
Та святого Миколая попрохати.
Вірш:
Гей пошлемо листок до раю.
Не забудь нас, святий Миколаю!
Вас прохають хлопці і дівчатка,
Завжди ми були чемні і милі,
До школи охоче ходили,
Шанували матусю і тата
І молились до Божої Неньки.
Тож гостей ми чекаємо із неба.
Ми чекаємо вас, янголята.
Вірш:
Святий отче Миколай,
Я тебе благаю,
Принеси мені дарунків,
А я обіцяю:
Рано й вечері молитись,
Бути чемним вдома,
З дітками не битись,
Своїх рідних тато й маму
Слухати й любити.
Вірш:
До святого Миколая
Молитву складаю.
Про святкові даруночки
Його прохаю.
Що у листі написати,
Зразу не згадаю.
Фарби мама вже купила,
Лижі купив тато.
Щоб таке собі просити,
О, уже я знаю.
За здоров’я тата й мами,
Добрий-добрий Миколаю,
Щиро я благаю.
Вірш:
Святий отче Миколає!
Вечір твій вже наступає.
Пишем, кома щоб полегшити роботу,
На що маємо охоту.
Юлі черевиків треба,
Оля просить ляльки з неба,
Владко – шаблі золотої
І рушниці, та нової!
Вірш:
Ну й цукерок мусиш дати,
Страшно любим ласувати! –
Діти лист цей заліпили,
За вікно його вложили.
Все зробили так, як треба, -
Лист поїде аж до неба.
Вірш:
Ну швиденько, швидко, діти,
Починає вже темніти,
Скоро вже приїде в гай
Наш святий Миколай.
(Діти повкидали листи, відходять).
Вовк. Гей, бурмиле, чи ти чув? Чи ти бачив, хто це був?
Ведмідь. Бачить-бачив, чути-чув. Але що-не збагнув!
Лис. До святого Миколая діти тут листи вкидали.
Заєць. І уголос розказали все, чого собі бажають.
Вовк.
Жаль, ой жаль, тяженький брате,
Що не вмієм ми писати.
Дуже- ах! - хотів би я
Хоч маленьке порося!
Заєць. О, стидайся! У святого як проситимеш такого? Краще побажай собі ось капустоньки хоч дві!
Ведмідь. Ну, смішний ти, куцохвостий! Та ж хіба вовк постить? Вовк – все вовком, а ось я з’їв би горщик меду.
Лис. Звісно, мед – це не найгірше. Але курочку смачніше заїдати на обід. Та про це просить не слід. У святого Миколая я хоч масла попрохаю.
Ведмідь.
Чути – здаля щось гуде!
Може, вже святий їде?
(Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей. Дівчинка голосне плаче).
Хлопчик. Ой, не плач! Ой почекай! Бачиш, ось і лісу край.
Дівчинка. Ось і скринька, та листочка я загубила.
Хлопчик.
Ну ж, не плач же, не ридай.
Та ж святий Миколай
Знає наші всі бажання,
Всі надії, сподівання.
Хоч листочка ти згубила,
Добрих вчинків ти зробила,
Певно, більше, ніж ми всі.
Дівчинка: (втирає сльози)
А ти, Женю язикатий,
Ти забув розказати,
Скільки ти добра зробив.
Хлопчик: Годі, на хвальбу не час!
Чуєш, хтось іде до нас!
Дівчинка: Ходімо подивимось ( виходять)
Вовк (тримає листочок). Я доріжкою ішов і оцей листок знайшов.
Ведмідь.
Це ж оця красуня мила
Знехотя його згубила.
Кинь скоріш листа у скриньку,
Щоб потішити маленьку.
Вовк.
О ні-ні! Я вже сам його святому дам.
Може, стане він добрішим,
Дасть мені м’ясця раніше.
Ведмідь.
Швидко, Вовче, кинь листок!
О вже чую скрип санок!
(звірі відходять, виходять ангели)
1-й ангел. Ніч розкрила чорні крила,
Землю в темряву сповила.
2-й ангел. Сніг засипав всі дороги,
І поля, і перелоги.
3-й ангел. Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.
1-й ангел. Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?
Вітер (вбігає з мітлою).
Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось мітлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Вітер замітає шляхи, ангели присвічують)
2-й ангел.
О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієш замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна....
Вітер.
Добре! Я під небо злину,
Сіру плахту з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!
(Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.)
3-й ангел. Гляньте, місяць в небі світить!
1-й ангел. Вже чекають чемні діти
На святого Миколая.
2-й ангел. Ми йому на зустріч йдем.
3-й ангел. В кожну хату заведем.
(Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігрівальні рухи.)
Чортик.
Ой, холодна тут зима –
В пеклі ж холоду нема,
Вибиравсь я, наче в літі!
В пеклі – жар, зима – на світі.
Я без шапки, без кожуха,
Відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
Поки всунусь десь до хати,
Де живуть погані діти,
Треба ж кості розігріти!
(Під звуки музики пританцьовує та співає:)
Ух, ух, ух, ух, ух....
Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач –
Грійся, чортику, та й скач!
(перестає танцювати)
Трохи розігрівсь.... Та цить!
Чути здаля сніг скрипить!
Хтось надходить. На хвилинку
Заховаюсь за ялинку.
1-ангел: Дивіться, що там світиться, горить, наче зірка миготить.
(До залу заходять ангели, які тягнуть мішок або(сани) з подарунками, за ними величаво йде Миколай)
Ангели: Сніг, сніжок, посипай,
Ось і добрий Миколай!
Миколай:
Доброго дня,
Любі діти, шановна громадо!
Я прийшов до вас із далеких небесних просторів
і приніс вам благословення від Бога.
Нині свято в вашім домі,
І я вас вітаю.
Гараздів, здоров’я і доброї долі
Щиро вам бажаю.
Колись в цій школі я вже був,
Дарунки дітям роздавав,
До праці всіх вас закликав,
Наказував вам чесно жити,
Від зла тікати, а добро творити.
Сьогодні я приніс вам
солодкі й смачні подарунки
й усіх ними наділю:
і чемних, і, навіть, не зовсім чемних,
бо ви всі мені любі й милі.
Чорт: (Знову вибігає чорт на сцену, в руках – книга «Гріхи»).
Кому дарунків?
Забіякам цим і пустунам?
Боягузам, лінюхам?(сміється)
Антипкам краще знати,
Кому дарунки роздавати.
Миколаю, зупинися,
Подарунки заховай,
Тут зібрались діти грішні (показує книгу)
Ти нічого їм не дай!
О! Гріхів у них багато!
(Одягає окуляри, сідає на краю сцени, відкриває книгу «Гріхи» і читає).
Ось вчора Гриць тихцем у друга кинув камінцем.
Іванко бігав над потоком і Ганнусі підбив око.
А малий Андрій до кави своїй мамі всипав солі.
Павло часто не ходив до школи.
А Оксанка – що й казати, не хотіла іти спати!
Нагрішили, нагрішили, ти дарунків їм не дай!
Дай мені, а я швиденько донесу їх у свій край!
2-ангел:
Ах ти, чого вдерся в нашу хату? Бачиш, тут святий Миколай, Ану швидко звідси втікай!
Чортик: Ні, я вам не помішаю,
Я ще щось сказати маю…
3-й ангел:
Досить, досить!
Щось ти Крутиш, баламутиш.
Не дійдеш ти так до цілі.
Всі крутійства ті – намарне,
Бо всі діти наші – гарні.
Згинь, нечиста сило!
Не ходи по цьому світу,
Зла ніде не сій!!!
Геть звідси!
Чортик.
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, ще й нежитю набрався. (чхає)
Брів снігами без кожуха,
Відморозив ніс і вуха.
Друзів тут моїх нема –
Все пропало.... все дарма!...
Чути завивання вітру, виходить Вітер.
Вітер. Хто ти будеш?
Чортик. Друг я твій!
Перемерз я – розігрій!
Вітер. О, чортів я розумію!
Зараз я й тебе зогрію...
(Вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає. дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами.)
Миколай:
Я дарунки оті просто так не даю.
За всі гарні справи я торбину свою
Розв’яжу для дітей,
що достойні нагород,
Котрі мають повагу
і до буднів, і свят.
Котрі бога шанують
в юнім серці завжди,
Він спасе від невдач,
відверне від біди.
Ану, дітки, тут при мамі скажіть,
А чи були ви слухняні? (ТАК)
А в школі добре вчилися?
Ці дарунки, діти, роздадуть ангели господні, А ви нам вірші розкажіть та й заспівайте сьогодні.
Вірш:
Свято Миколая святкуємо в цей час,
Здійснились всі мрії,
Миколай у нас.
Здійснились бажання
всієї дітвори,
Він приніс малятам дарунки свої.
Вірш:
Любий Миколаю,
прощення прийми,
Будемо слухняні,
будем чемні ми.
Будем пам’ятати заповіді всі,
Хочемо ми жити
в щасті і добрі.
Вірш:
Який ти добрий, Миколаю,
Даєш нам все, що ми бажаєм.
Даєш нам голосочок
До гарних співаночок.
А ми тобі співаєм,
бо ще журби не знаєм.
Вірш:
Святий отче Миколай!
Мою хату не минай!
Подаруй мені потіху
І торбину, повну сміху,
І здоров’я для родини,
Красну долю для Вкраїни!
Вірш:
1-й ангел:
Вітаю вас, милі люди,
При вашій родині.
Нехай добро з вами буде,
І щастя віднині.
Нехай смуток ваш і горе
Спливуть за водою,
І утопить їх хай море
Зі слізьми і бідою.
Миколай: (вибирає листи з скриньки).
Ну ось, діточки, до вас
Я прийшов у добрий час.
Знаю, ввечері молились,
Тата й маму поважали,
Рідну мову шанували.
Тож всім чемним діточкам
Подарунки я роздам.
(Вовк виглядає і знову ховається).
1-й янгол. Гляньте, тут, Всечесний Отче,
Щось цей Вовк сказати хоче.
Вовк.
Ви простіть мені, що я…
Бо знайшов я тут листа.
І не вкинув ще у скриньку.
2-й янгол. (читає листа).
Ах, це та маленька дівчинка,
Що так пильно чистить зуби,
Добре в школі все навчає
Й поведінку добру має.
Миколай. Я про неї пам'ятаю,
Гарні подарунки маю.
3-й янгол. І для тебе, і для всіх
Є дарунків повний міх!
Миколай.
Але спершу, янголята,
Обдаруйте всіх звірят,
Що ні в лісі, ні у полі
Не робили шкоди злої.
2-й янгол.
Вовкові ось тут ковбаска.
Вовчику, бери, будь ласка!
1-й янгол.
Лисові – дві круглі шинки,
Це для неї лакоминки.
2-й янгол.
А ведмедю на півроку
Бочка меду круглобоку!
3-й янгол.
Зайчику, ближче підійди-но,
Моркви тут тобі торбина!
(Янголята беруться за руки і співають).
1-й ангел:
Мир несу я вам в оселі,
Щирість, правду, згоду,
Щоб завжди були веселі
Діти в вашім роді.
2-й ангел:
Щоб серця в вас не черствіли,
Не були байдужі,
Щоб ви інших розуміли
В голоді і стужі.
3-й ангел:
Щоби неправда в домі вашім
І не ночувала,
Щоб лиш правда в серці вашім
Завжди панувала.
Миколай:
От настав прощатись час,
Залишаю вже я вас.
Будьте добрі й завжди щирі,
Живіть в злагоді і мирі.
Мамі й татку помагайте,
Менших себе не чіпайте.
Вчителям у поміч будьте,
І мене ви не забудьте.
Швидко мчиться часу лік,
Знов прийду я через рік
На велике, світле свято.
З Миколаєм вас, малята!
Ведуча: Дякуємо всім за увагу. До нових зустрічей.