Прощання з початковою школою.
Прощання з початковою школою.
Вч. Шановні батьки, гості, дорогі колеги. Сьогодні нас зібрали в цьому залі наші діти. Вони закінчили початкову школу. Приготували свято, на якому хочуть попрощатися з першими вчителями, подякувати вам, батькам за допомогу. Тож надамо їм слово.
Уч. Добрий день, шановні гості!
Раді вас вітати!
Всім бажаємо здоров’я
Й щастя повну хату.
Уч. Ми прийшли вас привітати
Й про життя шкільне розказати.
Про життя щоденне,
Не святкове, повсякденне.
Уч. У день вересневий, як мрія далекий
Колись малюками прийшли ми до Вас.
Хай линуть літа, пролітають лелеки.
Здається, що вперше заходимо в клас.
Уч. Вересень, стежка до школи
Дзвонить веселий дзвінок.
І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
Уч. Сміх навкруги розсипає
Дружня учнівська сім’я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька перша моя.
Уч. Наче весела родина,
Всі ми зайшли у свій клас.
І отоді почалося,
Нове життя у всіх нас.
Пісня про школу «Дорога в життя»
Уч. Сьогодні в нас радісне і водночас сумне свято. Радісне, бо ми підросли, хочемо навчатися далі, а сумне, бо прощаємося з нашим рідним класом і першою вчителькою.
Уч. Якими були наші перші кроки у школі?
Нічогісінько не вміли,
Як прийшли у перший клас.
Поступово все завчили,
Все виходить стало в нас.
Уч. Як важко було нам висидіти на уроках. З яким нетерпінням чекали ми перерву.
Уч. Юра твердить, що перерва
Втричі більша від уроку.
Бо встигав Юрко за неї
Купу справ зробить нівроку.
За перерву Юра встиг
Насмішити в класі всіх.
Ще на Васі покататись.
Ґулю встиг набить об парту.
В двір помчав, аж тут дзвінок,
Знову треба на урок.
Пісня «Вчать у школі»
Уч. Ще про наші перші кроки
І круті стежинки
Розкажуть вам зараз
Веселі смішинки.
Уч. Ну і мама, ну і тато
Наче справжні дошкільнята
Нічогісінько незнають
Смішно і сказать комусь!
Бо щодня мене питають
Лиш одне: „чому” й „чому”.
- Ти чому образив Віку?
- А чому отримав двійку?
- І чому прийшов таку пізно?
- І чому в шкарпетках різних?
- Ти чому такий непослух?
- І чому не стелиш постіль?
- Ти чому це вірш не учиш?
- А чому портфель без ручки?
- І чому такий синець?
Ох, настане мій кінець.
Не поясниш їм ніколи
Хоч би й дуже захотів.
Треба їх віддать до школи
Хай питають вчителів.
Уч. – Віро Сергіївно. Мені бабуся зошита не поклала в сумку. Вона старенька і все забуває.
- Пора тобі Іванку, за бабусею доглядати а не навпаки. Ось тобі зошит. І щоб такого більше не було. Гаразд?
- Та добре.
- І так, діти, почнемо урок.
- Віро Сергіївно! А дідусь мій підручник дома залишив.
- До чого тут дідусь?
- Та це він складав книги.
- Як тобі не соромно, Іванку. Ти і дідуся заставив свою роботу виконувати. Учень повинен складати книги сам. Ось тобі підручник, але це вже востаннє.
- Діти візьміть лінійки і олівці.
- Віро Сергіївно! Я не маю олівця, лише лінійку. Мабуть мама забула покласти його в сумку. О ні, за олівець і лінійку у мене тато відповідає. Це він винен.
- Що це таке? Через тебе ми не можемо урок почати.На тобі олівець і працюй.
- Так, діти …..
Уч. Коли прийшов зі школи внук
Дідусь щоденник взяв до рук.
- За що ти двійку схопив?
- За те, що швидко відповів…
- За те, що швидко відповів?
гримнув дід на це
- За це ж „12” ставиться!
- Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко та не те…!
Уч. Ой нема де правди діти!
Всяке було серед нас.
Той у школі звик шуміти,
Той урок не хотів учити,
Той запізнювався в клас.
Уч. Та такого не було,
Щоб робив це хто на зло.
Бо усі ми повсякчас
Дуже всі любили вас.
Уч. Дуже просимо простити
Нам маленькії грішки.
Ми правдиво будем жити
І трудитись так, як ви.
Уч. На світі добрих слів живе чимало,
Та всіх добріше і ніжніш одне…
Із двох складів простеньке слово „мама”
Й немає слів рідніших, ніж оце.
Уч. Від першого і до четвертого класу з нами завжди були поруч наші мами. Ми вдячні Вам, рідні наші, за підтримку, безмежну любов і терпіння, за втрачене здоров’я, за те що весь час допомагали нам у навчанні.
Уч. Ми часто пригадуємо знов і знов
Дитинства сполохану казку.
Спасибі, моя ненько, за вірну любов,
За твою незміряну ласку.
Уч. І в осінь і в взимку, весною і влітку
Щоб щастя й здоров’я у тебе було
Уклін тобі, рідна матусю-лебідко
За молодість нашу, за ласку й тепло.
Уч. У день оцей чудовий і святковий
Нехай Вам сонце ллє тепло до ніг.
Радості Вам щастя і здоровя
На роки, на довгий, довгий вік.
Пісня «Мамо моя дорога»
Уч. Вірними нашими помічниками завжди були дідусі і бабусі. За сумлінну та щиру підтримку, за відчайдушне терпіння, за те, що ви у нас є, дякуємо, наші рідні!
Уч. Золота моя бабусю!
Як на тебе подивлюся,
То широко посміхнуся.
Ще й до тебе притулюся.
Все, бабусю, розумієш,
Приголубиш, пожалієш,
Бо бабуся – охорона,
Від всіх недуг оборона.
Уч. Дорогі наші мами і бабусі! Сьогодні ми хочемо нагородити вас за все, що ви для нас зробили, почесними медалями «За витримку і терпіння».
Уч. Нагороджуємо медалями наших мам та бабусь за добросовісну допомогу, щиру підтримку, за відчайдушне терпіння і неабияку силу волі і присвоюємо звання «Фея мудрості і терпіння».
Діти вручають мамам і бабусям медалі.
Уч. У навчанні допомагали нам і наші батьки. Хоча це було не дуже часто, але все-таки було.
Уч. Як мені не любити,
Рідний тату, тебе!
Ти вчиш мене жити,
Душу вкладаєш в мене.
Дай же, Боже, щоб я виріс
І надалі добре вчився
Щоб я тобі, мій рідний,
Гарно відплатився.
Уч. Дорогі татусі! Сьогодні ми хочемо нагородити вас почесними медалями «За витримку і терпіння». «Король витримки і терпіння»
Діти вручають татам медалі.
Пісня «Пісенька про тата»
Уч. А літа все минають,
Скронь торкаються крилами сивими,
Теплих весен дощі обмивають за ними жалі.
А для нас, для дітей Ви завжди
Залишаєтесь вічно красивими.
Вірні друзі завжди – дорогі,
Найдорожчі батьки.
Уч. Спитай у мами чи у тата
Які професії у них
Професій різних є багато
Сповна їх вистачить на всіх.
Уч. Та є одна поміж професій –
Для кожного важлива вона.
Називають її головною,
Це вчительська праця – святиня свята.
Уч. Усім відомо, що без неї,
Без знань, що вчитель нам дає
Не зможеш стати ти ніколи
Тим, ким мрієш бути в житті.
Пісня про вчительку «Першій вчительці»
Уч. Вчителько перша!
Зібрались ми нині
Щоб дяку і шану віддати тобі.
За ласку, за мудрість,
Бо в кожній дитині
Ти частку душі залишила навік.
Уч. Вчителі наші перші, незабутні
Ви нам відкрили дорогу в майбутнє
На вірний шлях наставляли
Нас палкими словами.
Уч. Ви з неньчиних рук лебединих
Приймали відкриті серця.
Нехай сьогодні шкільна наша мама,
Для Вас пролунає пісня оця.
Пісня «Моя учителько»
Уч. Ви навчили багатьох
І синів і дочок.
Та таких, як ми розумних
Не було в Вас діточок.
Уч. На уроках музики було
Весело й цікаво.
Цей урок проходив
Неймовірно жваво.
Вчительку ми любимо
Й просимо ласкаво
Щоб надалі наш 4 – Б
Вона не залишала.
Уч. Знати мову іноземну
Це престижно і потрібно
Того хто цьому навчає учнів
Ми вітаємо привітно.
Уч. І бажаєм, щоб могли всі
По-англійськи говорити.
На належному, щоб рівні
У Європі всім нам жити.
Уч. Вам Людмило Василівно,
За вашу працю і любов
Спасибі кажем знов і знов.
Бажаєм, успіхів багато
Й 4 – Б не забувати.
Уч. Сьогодні радісно і трохи сумно.
Приносим дяку вчителям, батькам
Ми український цвіт, ми – діти України
І будемо трудитись, віртенам.
Пісня «Матінка земля»
Уч. Сьогодні ми йдемо від Вас
По стежині шкільній в п’ятий клас.
Не сумуйте Ви за нами
Ми завжди пам’ятатимемо Вас.
Уч. Школо наша початкова,
Продавай і будь здорова.
Нових діточок стрічай
Та й про нас не забувай.
Уч. Будемо старатись
Нових висот здобувати
Щоб успіхами у навчанні
Рідний клас прославляти.
Уч. Прощавай 4-й клас
Ти замалий уже для нас
Та ми вернемося не раз
Думками у наш рідний клас.
Пісня «Ми були маленькими й непевними»
Вч. Ось і закінчується наше свято. Нехай життя ваше буде безхмарним, подальше навчання легким.
А вам шановнії батьки,
Спасибі хочу я сказати.
Із щирим вчительським теплом
За ночі ті, що недоспали.
Коли задачі ви рішали.
За вірність прикладів і вправ.
І за малюнки з малювання -
Тут кожен батько участь брав.
Це перший крок,
А попереду ще много років,
Отож навчайтеся, батьки,
І кожен день робіть уроки.
Вч. А ви летіть, летіть собі, летіть…
Від болю і розлуки не впадіть!
Летіть, та білих крилець не ламайте,
А падаючи, знову підіймайтесь.
Тернами встелені шляхи-дороги
Й стрімкої річки круті пороги
Нехай у вашій долі обминуться,
Ви ж бійтеся з любов’ю розминуться.
Зустрічному дозвольте обігріться,
На біль свій і втому усміхніться.
Хороших друзів завжди вибирайте,
Своїх батьків ніколи не цурайтесь.
З любові й болю зіткане життя,
Цьому, що є, - не буде забуття.
А ви летіть… Додому повертайтесь,
Та на минуле часом оглядайтесь.
(А ви, летіть собі, летіть
Летіть та білих крилець не ламайте.
А, падаючи, знову підіймайтесь,
Своїх батьків ніколи не цурайтесь,
Хороших друзів завжди вибирайте
І нас, учителів, не забувайте.)
- Слово директора.
- Вручення похвальних листів.
- Прощальний вальс.