Батьки - перші вчителі дітей

 Батьки також повинні задовольняти допитливість дітей, допомагаючи їм придбати навички навчальної діяльності. Усім відомо, що в перші шість років свого життя діти вчаться більше, ніж за все інше життя. Батьки повинні пам'ятати: усе, чому вони навчили свою дитину до школи, є солідним фундаментом для навчання в ній.
 

  Чим більше батьки спілкуються з дитиною, тим більш багатим і насиченим буде її словник, тим більше вона здобуває навичок спілкування, не комплексує з дітьми, вільно з ними спілкується.

  Розучуйте з дітьми вірші, скоромовки, прислів'я, пісні, загадки, учіть їх переказувати, складати історії, грайте з дітьми в такі ігри, що розвивають їхню мову, пам'ять та увагу (кросворди, ребуси, ігри «Знайди відмінність», «Назви одним словом», «Продовж ланцюжок», телегра «Найрозумніший» тощо).

 Не кажіть самі поганих слів; намагайтесь, щоб ваша дитина дивилась і слухала пісні, телешоу, фільми, що відповідають хорошому вихованню, манерам.
 

 Коли самі щось робите вдома, залучайте й дитину. Готуєте їжу, шиєте-в'яжете, доглядаєте за рослинами чи працюєте на дачі - і вoна поруч, допомагає, спілкується з вами.

   Для розвитку мислення дітей можна використовувати природні матеріали, мозаїку, головоломки, будівельний матеріал тощо. Виїжджайте за місто на природу, на базу відпочинку, у село до бабусі, ходіть на екскурсії в музей, зоопарк, цирк, дендрарій, водіть до себе на роботу. Ці поїздки та походи будуть не тільки цікаві дітям, а й корисні, пізнавальні.

Чи треба допомагати дитині вчитись? Необхідно!

Займатись потрібно щодня, бажано в той самий час.
 

•   підтримувати інтереси дитини;
•   цікавитися зайнятістю дитини протягом дня;
•   заохочувати дитину;
•   допомагати у важких моментах навчального предмета, ситуаціях;
•   розвивати знання й уміння з предметів;
•   читати щодня, обговорювати прочитане, побачене;
•   граючи, вирішувати задачі та завдання;
•   учити відрізняти зло й добро;
•   допомогти дитині жити за визначеним режимом;
•   навчити виконувати свої обов'язки на совість, а не абияк.

   Найголовніше - Ваша повноцінна увага до дитини, спокійне і врівноважене спілкування, щира зацікавленість її проблемами, якими б неважливими, на Ваш погляд, вони не були. І пам' ятайте - важлива не кількість часу, проведенного з дитиною, а якість цього часу!